ГАЛЕРЕЯ ТЕКСТИЛЬНОГО МИСТЕЦТВА LUNATAFELT

Валяння увірвалося в моє життя понад двадцять років тому. Тоді майже не було жодних ресурсів — ані книжок, ані майстер-класів, які могли б підказати, з чого почати. Усе доводилося відкривати самій — через помилки, пошуки, наполегливість. І саме цей шлях, хоч і непростий, привів мене до найцікавіших відкриттів.

Кожен валяний виріб, який я створюю, — це авторський задум, відточений годинами практики й експериментів. Це поєднання несподіваних матеріалів і стилістичних рішень, що народжують щось зовсім нове. Кожна річ — єдина в своєму роді, жива форма творчості й ремесла.

За ці роки десятки моїх учнів стали самостійними митцями й майстрами. Спостерігати, як вони знаходять власний стиль, — одна з найприємніших і найцінніших частин мого шляху. Їхні успіхи приносять мені радість і гордість, бо я знаю: щось із того, чим я поділилася, їх надихнуло.
Та мій шлях триває — я продовжую експериментувати, вдосконалювати техніки й шукати нові межі можливого у валянні. Творчість — це безкінечний розвиток, де кожне відкриття відкриває двері до чогось нового. Мені подобається досліджувати нові ідеї, фактури, методи. Це постійний рух уперед, який не дає процесу втратити свою привабливість.

Валяне екохутро — це особлива техніка, яку я використовую для створення килимів і предметів декору з необробленої овечої вовни. Це повністю натуральний і етичний процес: використовується лише ретельно вистрижене, якісне руно, а доглянуті вівці спокійно пасуться на відкритих пасовищах. Жодної хімії, синтетики чи агресивної обробки.

Усе виконується вручну — з повагою до тварин і до природи. Такий підхід залишає мінімальний слід і в екологічному, і в моральному сенсі, дозволяючи вовні розкриватися у своїй первозданній красі. Робота з необробленим руном створює живий зв’язок із витоками матеріалу, з ландшафтом, із якого він походить, і з давніми ремісничими традиціями.

Килими, які я створюю, виготовлені за моєю власною авторською технікою валяння. Це не просто декоративні елементи — вони справді довговічні. Одна з їхніх головних переваг — практичність: килими можна дбайливо прати в машинці, і вони не втрачають ані форми, ані вигляду. Вони створені не для того, щоб припадати пилом у кутку — їх можна і потрібно використовувати щодня, ходити по них, радіти їхній фактурі, а згодом — передавати далі.

Я працюю лише з невибіленою вовною в природних відтінках — теплі кремові, сірі, коричневі та чорні тони. Така палітра надає речам природного характеру й дозволяє їм легко вписатися в інтер’єри в стилі еко, рустик або бохо. Вони також чудово виглядають у просторі з фольклорним чи середньовічним настроєм — там, де домінують натуральні матеріали й фактури.
У кожному килимі — тепло овечої шерсті, тиха ритміка ручної роботи й глибока повага до землі, з якої походить цей матеріал.

Я в’яжу спицями й гачком майже 50 років — ще з раннього дитинства. І від самого початку відчувала: мені не цікаво просто слідувати готовим схемам чи копіювати чужі моделі. Мене тягнуло до власних форм, фактур і рішень. Одночасно я вивчала роботи відомих дизайнерів, заглиблювалася в народні орнаменти з різних куточків світу — це дало мені надійну базу і сформувало відчуття пропорції та увагу до деталей.
Один із найнадихаючих моментів у моїй творчості — це робота з пряжею, яку я сама й пряла. Є щось особливо цінне в тому, щоб створити річ буквально з нуля: від сирого волокна до готового одягу чи аксесуара. Кожен виріб у такому процесі стає справді унікальним — його форма народжується із властивостей пряжі й самої ідеї.

Я працюю виключно з пряжами преміум-якості, виготовленими з натуральних волокон — вовни, альпаки, кашеміру, кід-мохеру, шовку, льону та піма-бавовни. Те, як ці матеріали лежать у руках, як утворюють фактуру, як грають зі світлом і рухом — саме в цьому народжується справжнє відчуття чарівності.

У кожному виробі — частинка моєї історії, трохи експерименту й багато любові до ремесла. Це повільна, уважна, відчутна робота — і саме тому кожна річ особлива. Це не просто одяг — це історія, розказана крізь стібки.

Створення арт-пряжі вручну — за допомогою веретена чи прядки — для мене як медитація в чистому вигляді. Але цей процес починається задовго до самого прядіння. Натхнення приходить із кольорів природи, подорожей до історичних місць, книжок, що відкривають інші світи, візитів до музеїв і художніх галерей.

Колір для мене — це не просто настрій, а канал енергії різних епох. А фактура — це мова стилів. Найближчі мені природні, екологічні, бохо-натхненні образи.

Прядіння — це багатошаровий, уважний процес. Все починається з ручного сортування й миття необробленої вовни — я ретельно очищаю її, щоб підготувати до наступного етапу. Потім прочісую волокна, розділяючи їх і вирівнюючи з максимальною делікатністю. До справи долучаються декоративні волокна й текстури — я вплітаю їх у флейси на кардерах, експериментуючи доти, поки не відчую гармонію.

Лише після цього до справи береться прядка, і нитка починає народжуватися. Кожна — зі своїм характером, кольором, фактурою, настроєм — створена з терпінням і наміром. Кожен моток унікальний і несе в собі відлуння шляху — від сирого волокна до мистецького твору.

Ткацький верстат із жорсткою гребінкою, який я використовую для створення шарфів, шалів і тканини, простий за конструкцією, але в його дерев’яному каркасі — століття традицій. Він не потребує електрики чи складних механізмів — тільки дерево, нитка і руки ткача. Саме це мені в ньому й подобається.

Процес тихий, зосереджений, повністю ручний — і в цьому є зв’язок із поколіннями майстрів, які ткали свої полотна так само. Це ще й один із найекологічніших способів створення тканини, особливо коли працюєш із пряжею ручного прядіння. Робота без машин, з натуральними волокнами, коли кожна річ формується нитка за ниткою — це і занурення в матерію, і усвідомлена присутність. Кожен рух має свій сенс.

Кожна річ починається з повільного, вдумливого підходу. Я підбираю пряжу за волокном, кольором і на дотик. Потім уявляю, як кольори й візерунки переплітатимуться між собою, роблю начерки майбутньої композиції.
Навіть якщо залишається пряжа, щоб зробити ще щось подібне — я не повторюю жодного виробу. Не зберігаю розрахунки чи схеми — кожен шарф і шалик існує як єдиний у своєму роді, справжній оригінал.

Найбільше мене захоплює той момент, коли готовий виріб знаходить саме «свого» власника. Це не просто про колір чи фактуру — це про настрій і енергію, які він несе. Я люблю цю тиху задачу — створювати щось, що ніби вже належить комусь, навіть якщо ми ще не знайомі.